Ситуація з водою

«Ситуація з водою потребує рішучих дій та ухвалення неординарних рішень»

15 червня Академік НААН України,
директор УкрНДІ водогосподарсько-
екологічних проблем Анатолій ЯЦИК

Ситуація з водою потребує рішучих дій та ухвалення неординарних рішеньПродовжуючи екологічну акцію «Немає другого Дніпра», «УК» запросив до розмови вченого зі світовим ім’ям у галузі водного господарства, раціонального і збалансованого природокористування, природовідтворення та сталого розвитку Анатолія Яцика. Він є міжнародним експертом Всесвітньої організації охорони здоров’я з проблем екології.

Незважаючи  на екологічні закони…

Кому, як не вам, Анатолію Васильовичу, краще відомі болі та тривоги рідної природи, надто її безцінного голубого дару. У рамках екологічної акції ми розповідаємо про те, чим живе Дніпро, шукаємо та аналізуємо шляхи оздоровлення басейнів цієї та інших річок України. Проблем — хоч греблю гати. Невже не видно світла в кінці тунелю?

— Ми є свідками екологічної кризи в країні, до якої призвело господарювання, побудоване на надмірній експлуатації природних ресурсів і багатств без врахування екологічних законів, чинників, вимог, критеріїв, обмежень. Забруднення довкілля сягнуло межі, за якою вже частково змінилася й поведінка людини. Лише екологізація мислення громадян, екологізація промислового й сільськогосподарського виробництва можуть виправити ситуацію на краще. Основою збалансованого розвитку будь-якої держави, в тому числі й нашої, є екологічне благополуччя навколишнього природного середовища, збалансованість потреб економічного розвитку та можливостей відтворення екологічно повноцінних природних, і насамперед водних, ресурсів. А без сталого водозабезпечення, без чистої питної води, чистих річок і водойм він неможливий оскільки ми, забруднюючи воду, знищуємо самих себе. Переважна більшість хвороб так чи інакше пов’язана з водою.

— Однак продовжуємо випробовувати на міць нашу водну систему, рубати сук, на якому сидимо. За прикладами далеко ходити не треба — вони повсюдно, починаючи зі столиці. Ось хоча б один із останніх кричущих фактів. Громадськість, преса забили тривогу: забудувавши Дніпро, товстосуми взялися за Десенку — на березі маленької річечки на околиці Києва почали зводити елітне містечко.

— На жаль, на жаль… Україна за ступенем забруднення довкілля належить до дуже забруднених територій. Концентрація забруднення на 1 км2 площі в нас у 6,5 раза більша, ніж у США, у 3,2 раза — ніж у ЄС. А якість навколишнього природного середовища перебуває в тісному зв’язку з якістю поверхневих і підземних вод. У якому вони жалюгідному стані, «УК» вже не раз писав. Це відбувається внаслідок того, що нахабно в річок вкрали береги, оголили їх, засипали піском, забудували; що зарегулювали стік у водних системах, чим порушили водноекологічну рівновагу; що сконцентрували в басейнах шкідливі виробництва… В останнє десятиріччя сталого характеру набула тенденція зниження ефективності роботи очисних споруд.

— Але ж показники відведення стічних вод говорять про те, що вже значно менше скидається зворотних вод забруднених, без очищення та нормативно очищених…

— Проблема в тому, що останніми роками різко зросла концентрація забруднюючих речовин зворотних вод. Отож чисто статистичні показники щодо відведення стічних вод не відображають справжньої картини забруднень конкретних річок. Красномовно про якість поверхневих вод свідчить комплексний показник якості води, визначеної за гідрохімічними, бактеорологічними, токсикологічними, радіологічними показниками. Водночас слід зазначити: рівень очисних нормативно-очищених вод розрахований на І-ІІ класи якості у водоприймачі, вони ж у нас мають ІІІ-IV класи.

Під питанням — національна безпека

— Що ж робити, Анатолію Васильовичу? Невже й далі спокійно спостерігатимемо за цією війною, по-іншому й не скажеш, яку ведемо з живою природою, з основою основ життя — водою?

— Водні ресурси країни стали серйозною складовою національної безпеки й потребують здійснення невідкладних загальнодержавних заходів для забезпечення екобезпечного збалансованого водокористування. Потрібні рішучі дії та ухвалення неординарних рішень. Що маю на увазі? Катастрофічна ситуація, яка склалася, вимагає негайного реформування системи управління водними ресурсами. На зміну централізованій системі має прийти гнучка, демократична і відкрита (прозора) децентралізована система управління за басейновим принципом.

— Басейновий принцип був задекларований і в вітчизняному законодавстві — у першому абзаці статті 13 Водного Кодексу України. Отже, наша країна теж відреагувала на виклик екологічної кризи?

— Однак законодавчо-нормативні та організаційні механізми такого управління в Україні досі відсутні. Все наявне законодавство базується на суворій централізації управління, до того ж воно розподілене по багатьох центральних органах влади. Нова соціально-економічна формація, яка складається в суспільстві, формування ринкових відносин потребують нових підходів щодо вирішення питань у всіх сферах людської діяльності, галузях економіки, а надто — водного господарства, яке стосується всіх і кожного зокрема.

— У чому ж полягає нова модель управління водними ресурсами?

— У тому, що центр ваги управління переноситься на Басейнову раду річки, яка формується з представників державної та місцевої влади, водокористувачів, науки, громадськості, яка розробляє напрями водної політики в конкретному басейні, готує виконавчі документи, затверджує оперативні та стратегічні (довгострокові) плани, ставки платежів за різні види водокористування тощо. Органи управління мають бути двох видів — законодавчими і виконавчими.

Басейнова рада річки — це законодавчий орган управління. Виконавчим має стати Водне агентство річки — воно працюватиме на постійній основі під керівництвом Ради і буде виконавчим органом її.

— Які функції Басейнової ради?

— Визначає водну політику басейну в цілому й окремих його регіонів з урахуванням національної політики; регламентує господарську діяльність на території басейну, водокористування й водоспоживання, водозабір, скидання забруднених вод тощо з урахуванням самовідновлювальної спроможності водної екосистеми. Розглядає також проекти технічного оснащення водного господарства та охорони водних ресурсів, затверджує регіональні нормативи плати за використання і забруднення водних ресурсів, опікується питаннями формування басейнового фонду та фінансуванням водогосподарських, водоприродоохоронних проектів.

На загальнодержавному рівні стратегічні цілі, водну політику країни визначатиме Національна рада з водних проблем при Президентові України, виконавчим органом якої буде державний орган управління водним господарством. Він готуватиме матеріали для Національної ради, за її дорученням розроблятиме законодавчо-правову та нормативно-методичну базу.

Басейновий принцип управління водними ресурсами є на сьогодні єдино правильним з теоретичної, методологічної та практичної точок зору.

Крок за кроком

— Важливо, що тут не треба винаходити велосипед — успішність дії басейнового принципу підтверджено багаторічним європейським досвідом. У Франції, скажімо, він функціонує з 1964 року. Що ж потрібно, аби запровадити його в Україні?

  • Передусім, невідкладно відновити екологічні паспорти підприємств.
  • Провести паспортизацію річок на якісно новій методологічній базі, розпочавши її з тих, що найбільш антропогенно перевантажені.
  • Здійснити інвентаризацію водосховищ і ставків, оскільки зарегульованість стоку річок перевищила верхні екологічно допустимі й економічно доцільні межі, що значно погіршило екологічний стан наших водних екосистем.
  • Організувати екологічну оцінку поверхневих вод з врахуванням гідрохімічних, токсикологічних, бактеорологічних, радіологічних показників — лише тоді можна отримати інформацію про дійсний екологічний стан водних ресурсів.
  • Провести водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок і на його основі встановити пріоритетність інвестицій у водоохоронні заходи.
  • Встановити диференційовану плату за використання водних ресурсів залежно від водозабезпечення регіону та якості води.
  • На всіх транскордонних річках встановити станції спостереження за кількісними та якісними показниками водних ресурсів — річки Прип’ять, Дніпро, Десна, Дунай, Сіверський Донець.

— Чи дасть змогу виконання цієї низки завдань отримати достовірну вихідну інформацію?

— Так, не знаючи дійсного стану водних ресурсів, про впровадження справді басейнового, а не декларованого принципу управління ними не може бути й мови. Загалом без відновлення природно-екологічної рівноваги у наших водних екосистемах говорити про створення умов збалансованому екобезпечному водокористуванню не доводиться. Пропоновані останнім часом в асортименті локальні системи доочистки не розв’яжуть проблему відновлення природно-екологічної рівноваги у водних екосистемах і не забезпечать екобезпечного питного водопостачання.

Завдяки запровадженню басейнового управління водними ресурсами з’явиться можливість спочатку стабілізувати, а згодом зменшити забруднення водних об’єктів, покращити їхній екологічний стан, відновити природно-екологічний стан водних екосистем, які є основою питного водопостачання для 75% громадян України.

Басейновий принцип, реалізований на еколого-економічних засадах, дасть змогу досягти головної мети — забезпечити Україну водою високої якості і в достатніх обсягах.

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій ЯЦИК. Народився 5 квітня 1948 р. в м. Гоща Рівненської обл. У 1973 р. закінчив Інститут інженерів водного господарства за спеціальністю «інженер-гідротехнік», а згодом аспірантуру УкрНДІ гідротехніки і меліорації  та докторантуру Центрального НДІ комплексного використання водних ресурсів (м. Мінськ). Учений-еколог, засновник нового напряму в українській науці — водогосподарської екології. Доктор технічних наук, професор, директор УкрНДІ водогосподарсько-екологічних проблем. Заслужений діяч науки і техніки України.

Микола ПУГОВИЦЯ,
«Урядовий кур’єр»
http://www.ukurier.gov.ua

Яндекс.Метрика
сайт создан компанией цена создание сайта